Політичні підсумки-2025 і чому 2026-й стане ще складнішим

Політичне життя в Україні, незважаючи на війну, дає сюрпризи. Якщо політичним підсумком 2024 року для країни було виживання та збереження держави, то 2025 рік задав низку тенденцій, які стануть справжнім викликом у 2026-му.

Політичні підсумки 2025 року

"Коментарі" за допомогою експертів з'ясовували, які політичні події стали настільки знаковими для української політики зразка 2025 року, що якщо й не визначатимуть політику у новому році, то, як мінімум, стануть орієнтирами для основних гравців політичного ландшафту.

Від війни до миру – суспільство все сильніше вимагає миру

Найбільш очевидною тенденцією політичного життя та внутрішньої політики з осені стало бажання українців жити не в умовах постійної війни, а хоч би "поганого", але світу. Щоправда не всі експерти вважають, що таке реальне.

На думку директора Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталія Кулика, стартував умовний мирний трек після зустрічі президента США Дональда Трампа з президентом РФ Володимиром Путіним в Анкориджі 15 серпня. З цього моменту поновилися комунікації між Сполученими Штатами Америки та Росією.

Політичний експерт Костянтин Матвієнко зазначив, що події на фронті для України у 2025 році розвивалися середньо, що особливо помітно на тлі зміни ставлення суспільства до мобілізації. Погіршили ситуацію і постійні скандали з корупцією, але при цьому найбоєздатніші частини ЗСУ продовжують боротися.

Політичний експерт Олег Постернак також наголошує на психологічній втомі суспільства від війни, яка цього року вперше перестала бути маргінальною темою і стала частиною офіційного, медійного та політичного дискурсу.

Експерт пов'язує суспільну втому з суперечливою діяльністю ТЦК та СП, проблемами з мотивацією та мобілізацією, колосальним зростанням запиту на справедливість та чіткі горизонти майбутнього. Нехай при цьому було багато подій військового характеру, які сприяли надиханню – унікальна операція СБУ "Павутина", Добропільська операція ЗСУ, витіснення ворога із Сумщини, Куп'янська тощо.

Громадські протести за умов війни

Безперечно, яскравою політичною подією стала спроба влади взяти під контроль антикорупційні органи в особі НАБУ та САП.

Так, 22 липня Верховна Рада ухвалила законопроект №12 414, який значно розширював повноваження Генерального прокурора та робив НАБУ та САП залежними від нього та СБУ . Зокрема генпрокурор міг передавати справи від НАБУ іншим правоохоронним органам, підписувати підозри та закривати справи.

Все це викликало різку та швидку реакцію по багатьох напрямках. Наприклад, деякі банківські організації безпосередньо пов'язали незалежність НАБУ від Офісу генпрокурора з можливістю отримання Україною нових фінансових траншів . Але головне – проти виступило саме українське суспільство, яке організувало масштабні вуличні протести і в результаті вже 31 липня новий законопроект скасував ухвалений 9 днями раніше № 12414.

Костянтин Матвієнко бачить у спробі перепідпорядкувати НАБУ та САП предтечу більш серйозного корупційного скандалу, який пізніше спричинив справжню політичну кризу в Україні, наслідки чого суспільство відчуватиме і наступного року.

Олег Постернак назвав протести на підтримку НАБУ, які отримали назву "картонний Майдан", феноменом сталої політичної культури українців. Так, за словами експерта, раніше антикорупційна тема сприймалася суспільством як елемент міжелітної боротьби, але протест молоді та креативного класу в липні 2025 р. допоміг антикорупційній вертикалі утримати процесуальну автономію.

Міндічгейт та падіння Андрія Єрмака

Логічним продовженням літньої атаки НАБУ назвав Костянтин Матвієнко публікацію аудіозаписів із бізнесменом Тимуром Міндічем. Все це викликало в країні справжню політичну кризу і коштувало посади Андрію Єрмаку, керівнику Офісу президента України.

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик зазначив, що скандал не просто спричинив відставку Андрія Єрмака, але фактично спровокував політичну кризу. За його словами, багато політичних гравців почали "свою гру", часто ризиковану, і на Україну цілком може очікувати переформатування влади.

За словами Олега Постернака, 2025-й рік пройшов під знаком кадрової турбулентності у виконавчій владі та силовому блоці. Ротація Кабміну та призначення нового прем'єра Свириденка мали збалансувати систему влади в умовах військової напруги, проте вони стали лише інструментом чергового посилення екс-глави ВП Єрмака. Зрештою, все закінчилося втратою ним посади та посиленням таких постатей, як Кирило Буданов, Давид Арахамія та Михайло Федоров.

Також, на думку Олега Постернака, окрім кадрових ротацій у владі, 2025 рік запам'ятається як важкий рік для місцевого самоврядування з двох ключових точок зору: бюджетної стабільності та тиску з боку центральної влади. Так, хоча зростання доходів місцевих бюджетів частково компенсувало виклики та дозволило більш-менш підтримувати соціальні послуги та інфраструктуру, але не усунуло напруження у відносинах із центральною владою.

Про останнє говорять позбавлення громадянства мера Одеси Труханова, корупційний скандал у мерії Києва та конфлікти по лінії Кличка – Ткаченка . Мери інших міст (наприклад, мер Івано-Франківська Марцінков) заявляли про безпрецедентний тиск, підкуп депутатів та дискредитацію місцевої влади.

Старт виборів, які відбудуться 2026-го, ймовірно навіть під час війни

На думку Віталія Кулика, політична криза, яка спалахнула в Україні в 2025-му році, відновиться після Нового року і багато в чому буде зосереджена навколо виборів, причому ймовірно, що навіть війна не завадить їхньому проведенню. Власне, голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія заявив , що у Верховній Раді розпочинають підготовку до можливого обговорення питання проведення виборів Президента України в умовах військового стану.

Олег Постернак зазначає, що старі владні та опозиційні партії у 2025 році намагалися перейти в режим передстартової мобілізації, наголошуючи на роботі в округах, підтримці фронту, волонтерських ініціативах, пошуку потенційних спонсорів. Хоча показники їхнього позитивного сприйняття (традиційно, як і парламенту в цілому) залишають бажати кращого.

За словами експерта, ні Порошенко, ні Тимошенко, ні Кличко не мають шансів повторити свої електоральні результати 2019-2020 років. Разом з тим, багато потенційних нових гравців політичного процесу поводилися обережно і стратегічно вивірено.

На той час партія влади, на його думку, дійшла очевидної кризової точки свого функціонування. Причини тому – численні виходи з фракції "Слуга народу" та взагалі бажання багатьох її депутатів залишити Раду, відсутність адекватної комунікації з Банковою та незручне становище, в яке остання поставила монобільшість улітку, змусивши голосувати за закон про процесуальне підпорядкування НАБУ та САП – Офісу генерального прокурора.

На думку Костянтина Матвієнка, вибори виявляться серйозним викликом для влади. Так, на тлі Міндічгейту рейтинг президента припинив своє зростання, що особливо помітно після збільшення його підтримки після скандалу з Дональдом Трампом.

Втім, шанси президента виглядають у будь-якому разі набагато краще, ніж у його партії, якій необхідно провести повний ребрендинг та реорганізацію. Щоправда, як саме це зробити – незрозуміло, наприклад, спробувати знову використати імідж президента, наприклад, ставши "Блоком Зеленського", не вийде, оскільки "іменні" блоки заборонені.

У "старих" гравців на кшталт "Батьківщини", "ЄС" та "Голосу" шансів на думку Костянтина Матвієнка більше.

Загалом можна констатувати, що рік, що минає, став переломним одразу за декількома позиціями, головний з них поки що – повернення в Україну політичної боротьби та громадянського суспільства, яке яскраво проявило себе під час спроби "підім'яти" НАБУ. Подібна помилка може дорого обійтися президенту, можливо, аж до програшу на чергових виборах, ймовірність та необхідність яких стає з кожним днем все очевидніша. Поки що главі держави вдалося погасити пожежу політичної кризи, але можливо, полум'я просто збирає більше кисню у вигляді якихось невідомих поки що "козирів" у НАБУ, щоб яскравіше розгорітися 2026-го року.