Про що говорить справа Кравченка: хто та що за нею стоїть

Скандал навколо Офісу генпрокурора, НАБУ та справи "Карфаген" набирає нових обертів: після гучних звинувачень сторони фактично опинилися по різні боки барикад. Але чи справді йдеться про боротьбу за верховенство права, чи за гучними заявами може стояти політичне протистояння? І, хто тепер нестиме відповідальність за процесуальні рішення та доведення справ до суду після відставки генпрокурора Руслана Кравченка? Експерти оцінили, чи може історія з підозрами керівництву НАБУ стати реальним кримінальним провадженням, а не лише черговим епізодом боротьби між правоохоронними структурами.

Руслан Кравченко. Фото: з відкритих джерел

Вся ця гучна історія дуже швидко почне виглядати не як правосуддя, а, як димова завіса

Політичний експерт Віктор Таран зазначив, в історії з заявою Кравченка цікавить одне питання: хто з прокурорів наважиться відкрито піти проти НАБУ та САП в умовах коли їх керівник втік? Якщо інформація про фактичний виїзд генерального прокурора з України підтвердиться, тоді, то хто саме з представників Офісу Генерального прокурора наважиться далі реалізовувати цю історію з підозрами керівникам НАБУ та САП?

Експерт зазначає, підписати документ можна навіть перед відрядженням, але хтось повинен вручати підозри, забезпечувати процесуальні рішення, підтримувати позицію обвинувачення та потім відстоювати всю цю конструкцію в суді.

Аналітик зазначає, можна пригадати зовсім іншу політичну культуру. Коли за часів протистояння Ющенка та Януковича точилася боротьба навколо Генеральної прокуратури, політичні керівники самі приходили на місце подій. Вони особисто очолювали своїх прихильників та брали на себе політичну відповідальність за те, що відбувалося. Тоді підлеглі бачили перед собою керівників та робили відповідні дії. Сьогодні ситуація виглядає принципово інакше. Генпрокурор не лише не очолив цю боротьбу, а – втік. 

Якщо генпрокурор робить таку гучну заяву, то ймовірно є серйозні підстави та факти

Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак пропонує зробити стоп-паузу і дати відповідь на декілька питань: чи має право Генеральний прокурор підписувати підозру очільнику НАБУ? 

Він продовжує, тому виставляти у правовій та інформаційній площині право процесуальних органів, в даному випадку ОГП, підписувати підозру директору НАБУ Кривоносу як системну атаку проти всієї антикорупційної вертикалі – це точно не про правові факти і обставини, а про звичайне бажання максимально відбудуватись від резонансної події, щоб не втратити прихильність суспільства до очільників НАБУ і САП, а це вже не про верховенство права, а про політику.   

За його словами, бачимо також, як зграя грантових антикорупційних ГОшек вже підключилась до адвокації "безгрішності". Як завжди, вони намагаються натягнути сову на глобус, рятуючи очільника НАБУ від відповідальності. Однак, якщо ми граємось напередодні входження в ЄС у верховенства права, то тоді цей принцип повинен бути застосований до абсолютно всіх. В тому числі до антикорупційних органів. Це справедливо.

Також видання "Коментарі" повідомляло – Зеленський поставив крапку у питанні генпрокурора Кравченка: до якого рішення закликав Раду.