Скандал навколо співачки став маркером накопиченої суспільної напруги та дедалі глибшого розколу навколо мобілізації
На тлі триваючої війни та постійних дискусій про мобілізацію, роботу ТЦК і рівень особистих свобод в Україні значний резонанс викликали слова співачки Олі Полякової в інтерв’ю Раміні Есхакзай. Зокрема, особливо гостро суспільство відреагувало на її характеристики України як "невільної країни" та порівняння ситуації в державі з "концтабором". Чому саме ці формулювання спричинили таку бурхливу реакцію і обговорення у ЗМІ та соцмережаж? Чи можна сприймати слова артистки лише як емоційну оцінку власного досвіду та суспільних проблем, чи подібні заяви під час війни переходять межу суспільно прийнятної критики? Видання "Коментарі" розбиралося у цій темі, зібравши думки експертів.
Маємо доволі ризиковий наслідок після заяв Полякової
Керівник Центру політичної розвідки, політтехнолог Олег Постернак так прокоментував ситуацію:
"Кейс гучних заяв Полякової – маркерний. Співачка миттєво поляризувала аудиторію своїми заявами і порушила негласну норму воєнного часу – повну мовчазну лояльність, сформовану основними спікерами ходу війни. Емоційна інтенсивність є одним із ключових чинників переходу суспільної дискусії в режим поляризації сприйняття".
Експерт продовжує, з одного боку, Полякова “розірвала” спіраль мовчання для тих, хто боявся озвучити невдоволення і хоче випустити пар роздратування та напруження, сформованого стресом затягнутої війни. З іншого боку, і це теж абсолютна правда, наративи про "заляканих мишей", "концтабір" ідеально вплітаються в російські психологічні операції і забезпечують вражаюче підхоплення й ретрансляцію через проросійські канали.
"У підсумку ми маємо доволі ризиковий наслідок – поглиблення сенсового розколу по лінії "фронт/тил" та легітимізацію публічного невдоволення мобілізацією. Та й варто відзначити прецедентний ефект від поведінки Полякової, яка такою поведінкою впевнено приміряє лаври "української Пугачової", критично налаштованої до дій своєї влади. Так чи інакше, Полякова робить тестовий крок для вимірювання меж дозволеного дискурсу, адже наступні заяви від інших осіб, зокрема, політиків, артистів, блогерів можуть бути радикальнішими, спираючись на прецедент. Якщо Поляковій вдалось, то чому іншим не можна. Кейс Полякової небезпечний не тому, що одна співачка сказала якусь різку фразу. Небезпечним він стає тоді, коли фраза стає символічним маркером групової ідентичності. І обидві групи можуть щиро вважати себе морально правими, аж до фанатичного зіткнення, поки що в полі соціальних мереж", – зазначив співрозмовник порталу "Коментарі".
Олег Постернак підсумовує, було б добре, щоб ці заяви публічної особи відкрити простір для реформи системи ТЦК, але це – відповідальність влади, зокрема Міноборони, Верховної Ради, військового керівництва.
Полякову не запросили в політику, її туди затягли ті, хто вирішив за неї, на чиєму вона боці
Політолог, голова Центру аналізу і стратегій Ігор Чаленко зазначив, зрозуміло, що Полякова говорила мовою емоцій, а не мовою політичних маніфестацій. Вона описувала атмосферу страху навколо мобілізації так, як її бачить пересічна людина зі свого досвіду й спостережень, без спроби вибудувати ідеологічну позицію чи назвати винних інституційно.
"Це була репліка артистки про суспільний клімат, а не заява опозиційного політика, але буквально за кілька годин цю репліку розтягнули по протилежних таборах, і кожен зробив з неї те, що йому вигідно. Радикальні опозиційні та російські канали вхопилися за слово "концтабір", щоб підтвердити свою тезу про Україну як тоталітарну державу, і почали вимагати від Полякової подальшого "прозріння" аж до підтримки протилежної сторони. "Мейнстрім" натомість пригадав їй усе минуле і виставив її або лицеміркою, або зрадницею, або інструментом чийогось проєкту", – зазначив експерт.
За його словами, жодна з цих інтерпретацій насправді не описує саму Полякову. Вони описують те, як українське інформаційне поле влаштоване сьогодні.
"Будь-яка публічна фраза, що бодай натякає на критику влади чи мобілізаційної практики, автоматично зчитується як політичний акт і вимагає від людини зайняти табір. Простір для простого людського висловлювання без ярлика "за" чи "проти" фактично зник. Є певна іронія в тому, що Полякова говорила про страх і самоцензуру, про те, як люди бояться зайвого слова чи неправильної фотографії. Тепер те саме відбувається з нею самою. Кожна сторона взяла зручну цитату і вписала Полякову в свій наратив, а те, що вона насправді намагалася сказати, розчинилося в цьому перетягуванні", – зазначив експерт.
Він підсумовує, це типовий кейс того, як українська публічна особа втрачає контроль над власним висловлюванням у момент, коли воно виходить за межі шоу-бізнесу.
"Полякову не запросили в політику, її туди затягли ті, хто вирішив за неї, на чиєму вона боці. Хоча робити з неї жертву я б теж не став. Ціну власного слова вона розуміє добре. І за власного бажання могла б політично капіталізувати нинішню ситуацію на власну користь", – підкреслив Ігор Чаленко.
Раніше "Коментарі" писали – "Будь-яку людину можна викрасти на вулиці": Полякова розкритикувала ТЦК та байдужість перехожих.