Вибори в обмін на мир. Хто в Україні готовий прийняти умови Кремля

76% українців категорично відкидають «мирний план» на умовах РФ

Анонси Трампа щодо зустрічей із лідерами України та РФ стимулювали хвилю політичних прогнозів різної тональності. У них присутня як ейфорія ("війна ось-ось закінчиться"), так і песимізм ("нас ось-ось здадуть"). Між тим, ані кінця війни поки що в оглядовій перспективі не видно, ані "капітуляція" у нинішніх умовах є малоймовірною.

Не виключено, що мирний процес все ж стартуватиме, але навіть на узгодження процедурних позицій переговорних делегацій потрібні тижні. Проте й повністю відкидати можливість перемирʼя і підготовки до підписання мирного договору все ж не слід. Як і того, що однією з умов цього договору буде проведенні в Україні виборів усіх рівнів.

У цьому сенсі маркерною є поведінка деяких досвідчених українських політиків, які дуже добре розуміються у стадіях виборчого процесу. Так, заява Юлії Тимошенко про "колоніальне управління" може сприйматися як перехід на позиції проросійського табору і виявлення намірів боротися за залишки "поміркованого" електорату Сходу і Півдня України. З іншого боку можна розцінити цей крок як підігрування Офісу Президента з метою відведення негативу й токсичного сприйняття останнього. Але подальше просування меседжу про те, що європейська інтеграція загрожує суверенітету України у західних ЗМІ (The Times) підтверджує, що промова у Верховній Раді спонтанною не була. Якщо ж подивитися на останні повідомлення з офіційного сайту "Батьківщини", то з них можна зробити наступні висновки. Зокрема, 3 серпня була оприлюднена заява під назвою: "Юлія Тимошенко обстоює наративи батьків-засновників сучасної України". У заяві цитується Левко Лук’яненко, який казав: "Не треба нам гнути шию ні перед Московією, ні перед Заходом – ні там, ні там немає раю". Але це лише один з політичних діячів, які зіграли серйозну роль в утвердженні незалежної України. В інших "батьків-засновників" зустрічаються не менш суперечливі тези. Наприклад, Вʼячеслав Чорновіл деякий час виступав за федералізацію України. Тієї ж точки зору дотримувався Михайло Грушевський.

А в Декларації про державний суверенітет України є два пункти, які у сучасних умовах можуть бути використані прихильниками максимальних поступок РФ при підписанні миру:

- "Територія Української РСР в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди".

- "Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї".

Тобто поступки РФ: 1) прописати нейтральний статус України у Конституції та 2) погодитися на зміну кордонів - за бажанням можна обґрунтувати й Декларацією про суверенітет. Так само, як і федералізацію точкою зору Чорновола.

А тепер повернемося до виборів. Останнє соцопитування КМІС свідчить: 76% українців категорично відкидають "мирний план" на умовах РФ, можуть погодитися з цими вимогами Росії – 17%. Також умовний план США (коли Росія "де-факто" залишається контролювати Луганську область та окуповані РФ частини Запорізької, Донецької та Херсонської областей) можуть прийняти 39% респондентів, цей показник зріс з 29% у травні.

76% - більшість, але 17% - також багато. А якщо вимоги Москви бодай частково збігатимуться з "мирним планом" Трампа, то цей показник має всі шанси на зростання до 39%.

І це, як не складно побачити - значне електоральне поле, для якого прийнятні і "мир за будь-яку ціну", і нейтральний статус з федералізацією, і, якщо трактувати логіку респондентів, навіть відмова від деяких територій ("за згодою"). Найближче оточення провідних українських політиків уже відпрацьовує різні сценарії проведення виборів, так само, як і позиціонування під час їх підготовки. Тож Юлія Тимошенко власними заявами та діями продемонструвала, що її штаб перебуває на стадії стратегічного планування. І вже встиг визначити портрет виборців, за голоси яких готовий змагатися на виборах.

Тому всі наведені вище меседжі - це сигнал не лише Москві, що в Україні залишилися політики, які готові їй підіграти, а й Вашингтону, що його "мирні ініціативи", які здебільшого схожі на вимоги капітуляції, тут також можуть бути прийняті без заперечень. І виходячи з цього, ЮВТ зовсім не збирається на політичну пенсію. А політики, які сигналізують іншим зацікавленим сторонам, що в "Україні є з ким домовлятися окрім влади", можуть цій владі спричинити дуже багато проблем.